Час вимагає розбудовувати ОПК України

Вітчизняний оборонно-промисловий комплекс (ОПК) страждає від низки проблем, які не дозволяють забезпечити потреби ЗСУ в озброєнні, військовій та спеціальній техніці (ОВТ); негативно впливають на експортний потенціал галузі. Серед особливо гострих питань відзначимо:

→ Недостатні обсяги серійного виробництва нових і модернізованих зразків ОВТ.

→ Недостатнє фінансування заходів з розвитку ОПК у форматі закупівлі сучасного виробничого і технологічного обладнання, впровадження результатів наукових досліджень з розроблення новітніх технологій при виробництві (модернізації) ОВТ тощо.

→ Втрата виробництва вибухових речовин та боєприпасів.

→ Проблеми в налагодженні міждержавної співпраці (щодо імпортування летальної зброї, комплектуючих і сировини; виконання спільних проектів зі створення новітніх та модернізації зразків ОВТ.

→ Відсутність в Україні єдиного органу, відповідального за формування та реалізацію єдиної воєнно-економічної та військово-промислової політики, що має наслідком низький рівень кооперації та координації зусиль (особливо – з приватними підприємствами галузі).

Специфічними проблемами приватного сектору ОПК України, який динамічно розвивається в умовах конфлікту з Росією, стають:

→ існування окремих нормативно-правових актів, які перешкоджають налагоджувати взаємовигідну співпрацю між підприємствами ОПК державної і приватної форми власності;

→ обмеження виходу продукції приватних підприємств ОПК на зовнішні ринки;

→ відсутність дієвих механізмів фінансування підготовки і виробництва нових видів ОВТ на приватних підприємствах ОПК;

→ відсутність гарантій і дієвих механізмів захисту прав інвесторів та приватних інвестицій у підприємства ОПК приватної форми власності;

→ відсутність прозорих механізмів проведення конкурсів (тендерів) на закупівлю ОВТ.

Представники НАТО неодноразово наголошували на актуальності питань, що потребують рішення з урахуванням досвіду країн-партнерів, а саме щодо:

→ формування воєнно-економічної політики та її складових – військово-промислової, військово-технічної політики та управління ОПК;

→ реформування системи планування завдань і заходів, спрямованих на забезпечення економічної безпеки і оборони держави;

→ законодавчого врегулювання питання створення привабливого і конкурентного середовища в Україні для залучення іноземних компаній;

→ вдосконалення системи розроблення, освоєння виробництва та закупівлі ОВТ;

→ реформування системи логістики сил оборони відповідно до стандартів НАТО.

На думку представників НАТО, впровадження комплексного підходу до планування та управління ресурсами за євроатлантичними принципами і системи логістики сил оборони відповідно до керівних положень, стандартів та інструкцій Альянсу дозволить створити дієві механізми економічного забезпечення сектору безпеки і оборони. Вони констатують, що в Україні практично відсутня система комплексного збалансованого централізованого планування завдань і заходів, які б одночасно охоплювали всі питання економічної безпеки і оборони держави. Також представниками НАТО неодноразово наголошувалося на необхідності створення конкурентного середовища в Україні з питань створення та модернізації ОВТ. Представники Офісу реформ НАТО та Спільної робочої групи Україна-НАТО з питань економічної безпеки наголошують на потребі впровадження конкурентної ринкової системи вибору виконавців розроблення та виробництва продукції оборонного призначення та формування її вартості, яка має замінити застарілу радянську модель.

В цих умовах важливим завданням для відповідних органів державної влади стає формування та реалізація системи воєнно-економічної політики та її складових – військово-промислової та військово-технічної політики. Комплексний аналіз ситуації вказує на значення економічних чинників впливу на цю галузь. Так, Стратегією національної безпеки України від 26 травня 2015 року визначено, що однією з актуальних загроз національній безпеці України є економічна криза та виснаження фінансових ресурсів, які виникли з причини відсутності чітко визначених стратегічних цілей, пріоритетних напрямів і завдань із воєнно-економічного та науково-технічного розвитку держави. Воєнна доктрина України від 24 вересня 2015 року визначає, що економічне забезпечення воєнної безпеки має здійснюватися шляхом формування і реалізації принципово нової єдиної воєнно-економічної, військово-промислової та військово-технічної політики. Важливими елементами такої модернізації стає:

→ визначення стратегічних цілей, пріоритетних напрямів і завдань воєнно-економічного та науково-технічного розвитку України;

→ формування і реалізація принципово нової єдиної воєнно-економічної, військово-промислової та військово-технічної політики;

→  створення єдиного центрального органу, відповідального за координацію зусиль в рамках галузі.

→ розроблення Стратегії розвитку ОПК – правове унормування діяльності сектору безпеки і оборони, адаптація базових документів до сучасних реалій та вимог. В цьому контексті пропонується прийняти закони України “Про створення та виробництво озброєння та військової техніки”; “Про військово-технічне співробітництво України з іноземними державами”; підготувати та прийняти зміни до Законів України “Про державне оборонне замовлення”, “Про інвестиційну діяльність”; підготувати зміни до окремих постанов Кабінету Міністрів України, що регулюють питання державного оборонного замовлення.